• ДІВЧАТА З МЕЛІТОПОЛЬСЬКОЇ ВИХОВНОЇ КОЛОНІЇ ОТРИМАЮТЬ ПЕРШІ ЗНАННЯ ЗІ СТВОРЕННЯ ВЛАСНОЇ СПРАВИ В СІЛЬ
    Молодіжна громадська організація «Центр розвитку соціального бізнесу «Ініціатива» активно розпочала свої перші кроки з реалізації проекту, який фінансується Генеральним консульством Федеративної Республіки Німеччина.
  • У ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ ПРОДОВЖИТЬ ДІЮ ПРОГРАМА РОЗВИТКУ БАСЕЙНУ ЧОРНОГО МОРЯ
    Голова правління ГО «ЦРСБ « ІНІЦІАТИВА» Степаненко Лідія, взяла участь у практичному семінарі з підготовки проектів – «ПРОГРАМА ПРИКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА БАСЕЙН ЧОРНОГО МОРЯ»
  • ПОДОЛАННЯ
    «Тут кожного дня ми вчимося, творчо розвиваємося та тяжко працюємо швачками. Мені тут подобається. Тут тепло та затишно, не так як вдома… А далі що? Що буде коли я вийду на волю? Волю, де дівча-розбишака, яка просиділа тут буде названа непридатною.

ГУ Державної Фіскальної Служби У Запорізькій Області Інформує Від 12.06.2015

Оновлено Реєстр РРО

          Наказом ДФС України від 27.04.2015 №302 оновлено Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій.

Ознайомитися з переліком реєстраторів розрахункових операцій, які включені до Державного реєстру, можна на веб-порталі ДФС України (http://sfs.gov.ua/diyalnist-/zakonodavstvo-pro-diyalnis/nakazi-pro-diyalnist/63678.html).

Нагадуємо, з 1 січня 2015 року дозволяється первинна реєстрація лише реєстраторів розрахункових операцій, які створюють контрольну стрічку в електронній формі.

До 1 січня 2016 року дозволяється використання електронних контрольно-касових апаратів, введених в експлуатацію до 1 січня 2015 року, що створюють контрольну стрічку в друкованому вигляді та подають до органів ДФС України по дротових або бездротових каналах зв’язку тільки інформацію про обсяг розрахункових операцій, виконаних у готівковій та/або в безготівковій формі, яка міститься в їх фіскальній пам’яті, і при цьому не подають електронних копій розрахункових документів.

 

З 1 липня 2015 року підприємці – платники єдиного податку 3-ї групи повинні застосовувати РРО

Фізичні особи – платники єдиного податку третьої груп при готівкових розрахунках мають право не застосовувати реєстратори розрахункових операцій (РРО) тільки якщо діяльність здійснюється на ринках та/або продажу товарів дрібнороздрібної торговельної мережі через засоби пересувної мережі.

У всіх інших випадках фізичні особи – платники єдиного податку третьої групи зобов’язані застосовувати РРО.

При цьому, застосування РРО платниками  третьої груп розпочинається з 01 липня 2015 року

Отже з 1 липня 2015 року фізичні особи – платники єдиного податку третьої групи при здійсненні готівкових розрахунків у обов’язковому порядку повинні використовувати РРО (крім торгівлі на ринках та/або продажу товарів дрібнороздрібної торговельної мережі через засоби пересувної мережі)

Зазначена норма передбачена п. 296.10 ст. 296 Податкового кодекcу.

 

При здійсненні безготівкових розрахунків РРО не застосовується

Суб’єкти господарювання, які здійснюють торгівлю виключно за безготівковим розрахунком через банківські установи, що підтверджено відповідними виписками з банківських рахунків, реєстратори розрахункових операцій (РРО) не застосовують.

Водночас, якщо суб’єкт господарювання видаватиме товарні чеки, накладні або інші документи, що можуть підтвердити готівковий розрахунок, то у такому випадку необхідно використовувати РРО на загальних підставах.

Зазначена норма передбачена п.1 ст.3 Закону України ”Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР  (із змінами та доповненнями).

        

Продаж у кіосках, з лотків та розносок газет, журналів та інших видань – без РРО

          Відповідно до п.10 ст.9 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95- ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями суб’єкти господарювання мають право не застосовувати реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки при продажу у кіосках, з лотків та розносок газет, журналів та інших видань, листівок, конвертів, знаків поштової оплати. Ця норма закону застосовується за умови, якщо питома вага такої продукції становить понад 50 відсотків загального товарообігу при відсутності продажу алкогольних напоїв та підакцизних непродовольчих товарів.

 

Продавцям пива необхідно подбати про ліцензію на роздрібну торгівлю

З 1 липня 2015 року пиво з вмістом етилового спирту від 0,5% буде прирівняно до алкогольних напоїв. Відповідні зміни внесені Законом № 71-VIII до Закону України “Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного i плодового, алкогольними напоями та тютюновими виробами”.

Отже, з 1 липня 2015 року пиво відноситься до алкогольних напоїв, а згідно з частиною дванадцятою статті 15 Закону № 481 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Якщо у суб’єкта господарювання є ліцензія на продаж алкогольних напоїв, то окрема ліцензія на роздрібну торгівлю пивом не потрібна.

 

         З 01 червня 2015 року звіти з ЄСВ подаватимуться за новою формою

           З 01 червня 2015 року звіти за звітний період “травень 2015 року” подаються за новою формою згідно з Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року № 435, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 23.04.2015 року № 460/26905.

Нагадаємо, що на підставі п.1 частини першої ст. 4 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” платниками ЄСВ є роботодавці, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців).

 

Про справляння екологічного податку у 2015 року

Відповідно до п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, під час провадження діяльності яких здійснюються:

– викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;

– скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти;

– розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання);

– утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);

– тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

У 2015 році об’єкти, база оподаткування, ставки, базовий податковий (звітний) період, порядки обчислення, подання податкової звітності та сплати податку залишилися незмінними порівняно з попереднім кварталом. При цьому платник податку зобов’язаний визначати суму податку окремо за кожним видом забруднення та/або за кожним видом забруднюючої речовини (п. 249.2 ст. 249 Кодексу).

Суб’єкти господарювання, які минулого року були платниками екологічного податку, але з початку звітного року не планують здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, повинні скласти заяву довільної форми про відсутність у них у звітному році об’єкта обчислення екологічного податку та повідомити про це відповідні податкові органи за місцем розташування джерел забруднення.

 

Які ставки єдиного податку встановлюються для фізичних осіб-підприємців – платників єдиного податку?

Відповідно до п. 293.1 ст. 293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку для платників першої – другої груп встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, та третьої групи – у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Пунктом 293.2 ст. 293 ПКУ визначено, що фіксовані  ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб – підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:

для першої групи платників єдиного податку – у межах до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;

для другої групи платників єдиного податку – у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати. Згідно з п. 293.3 ст. 293 ПКУ відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі:

2 відсотки доходу – у разі сплати податку на додану вартість згідно з ПКУ;

4 відсотки доходу – у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Для фізичних осіб – підприємців,  які здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ставка єдиного податку встановлюється у розмірі, визначеному п.п. 2 п. 293.3 ст. 293 ПКУ.

Згідно з п. 293.4 ст. 293 ПКУ ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої – третьої групи (фізичні особи – підприємці) у розмірі 15 відсотків:

1) до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у п.п. 1, 2 і 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ;

2) до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи;

3) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у цій главі;

4) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

5) до доходу, отриманого платниками першої або другої групи від провадження діяльності, яка не передбачена у п.п 1 або 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ відповідно.

У разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп кількох видів господарської діяльності застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений для таких видів господарської діяльності (п. 293.6 ст. 293 ПКУ).

У разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп господарської діяльності на територіях більш як однієї сільської, селищної або міської ради застосовується максимальний розмір ставки  єдиного податку, встановлений цією статтею для відповідної групи таких платників єдиного податку (п. 293.7 ст. 293 ПКУ).

 

Про застосування РРО фізичними особами-підприємцями платниками єдиного податку 

 

Згідно з п.296.10 ст.296 Податкового кодексу України платники єдиного податку другої і третьої (фізичні особи – підприємці) груп при здійсненні діяльності на ринках, при продажу товарів дрібнороздрібної торговельної мережі через засоби пересувної мережі, а також платники єдиного податку першої групи не застосовують реєстратори розрахункових операцій”.

Вимоги стосовно застосування реєстраторів розрахункових операцій набирають чинності:

для платників єдиного податку третьої групи – з 01.07.2015;

для платників єдиного податку другої групи – з 01.01.2016 (абз. 5 п. 1 розд. ІІ «Перехідні положення» Закону України від 28 грудня 2014 року
№ 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи»).

 

Які ставки податку передбачені по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки?

 

Ставки податку для об’єктів нерухомості, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, а також пільги зі сплати встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості в розмірі, котрий не перевищує 2% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м бази оподаткування.

 

Які об’єкти нерухомості не є об’єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки?

Податковим кодексом визначено перелік об’єктів, на які податок на нерухоме майно не поширюється. Не оподатковуватимуться такі об’єкти:

а) житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності);

б) житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, визначених законом, в тому числі їх частки;

в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;

г) гуртожитки;

ґ) житлова нерухомість, не придатна для проживання, в тому числі у зв’язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради;

д) житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об’єкта на дитину;

е) нежитлової нерухомості, які використовуються суб’єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках;

є) будівлі промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств;

ж) будівлі, споруди

сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо в сільськогосподарській діяльності;

з) житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських організацій інвалідів та їх підприємств.

 

Яка нерухомість відноситься до об’єктів нежитлової нерухомості?

Відповідно до п.п. 14.1.129  п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України об’єкти нежитлової нерухомості – будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:

а) будівлі готельні – готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні – будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні – торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі – гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі – допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

 

В який строк необхідно сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки?

Податок сплачується фізичними особами — протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення за місцем розташування об’єкта/об’єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету.

Фізичні особи можуть сплачувати податок у сільській та селищній місцевості через каси сільських (селищних) рад за квитанцією про прийняття податків.

 

Як отримати підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи?

Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі – Закон № 71), який набрав чинності з 01.01.2015, скасовано фіксований сільськогосподарський податок. Сільськогосподарські товаровиробники – юридичні особи можуть обрати спрощену систему оподаткування і бути платниками єдиного податку четвертої групи.

Відповідно до п. 295.9 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року
№ 2755-VІ зі змінами та доповненнями платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік. Разом з податковою декларацією для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подається розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва та відомості (довідка) про наявність земельних ділянок, у яких зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної ділянки.

Згідно з п. 9 розділу II Закону N 71 Кабінету Міністрів України необхідно протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність до Закону.

На сьогодні триває процедура затвердження Міністерством фінансів України нової форми декларації платника єдиного податку четвертої групи. До затвердження форми податкової декларації єдиного податку четвертої групи ДФС України рекомендовано платникам єдиного податку четвертої групи використовувати форму Податкової декларації з фіксованого сільськогосподарського податку, затверджену наказом Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 № 864.

Після затвердження форми декларації платника єдиного податку четвертої групи та визначення порядку формування відповідного реєстру платники єдиного податку четвертої групи матимуть право на отримання витягу з реєстру платників єдиного податку.

Протягом перехідного періоду за заявою суб’єктів господарювання для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи надаватимуться довідки довільної форми.

 

Які суб’єкти господарювання відносяться до сільськогосподарських товаровиробників та яка продукція відноситься до сільськогосподарської з метою обрання спрощеної системи оподаткування?

Відповідно до п. 291.1 ст. 291 Податкового кодексу України  у гл. 1 розд. XIV ПКУ встановлюються правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.

Згідно із п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПКУ cільськогосподарський товаровиробник для цілей гл. 1 розд. XIV ПКУ – це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) для цілей гл. 1 розд. XIV ПКУ – це продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1 – 24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання (п.п. 14.1.234 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

 

Чи повинна кожним сільськогосподарським підприємством, що зливається або приєднується, виконуватись умова щодо частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік, з метою набуття статусу платника єдиного податку четвертої групи сільськогосподарським товаровиробником, утвореним шляхом злиття або приєднання?

Відповідно до п.п. 4 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України до платників єдиного податку, які відносяться до четвертої групи, належать сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Якщо сільськогосподарський товаровиробник утворюється шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу або виділення згідно з відповідними нормами Цивільного кодексу України, то норма щодо дотримання частки сільськогосподарського товаровиробництва, яка дорівнює або перевищує 75 відсотків за попередній податковий (звітний) рік, поширюється на:

усіх осіб окремо, які зливаються або приєднуються;

кожну окрему особу, утворену шляхом поділу або виділу;

особу, утворену шляхом перетворення (п.п. 291.4.3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ).
Сільськогосподарські товаровиробники, утворені шляхом злиття або приєднання, можуть бути платниками податку в рік утворення, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік всіма товаровиробниками, які беруть участь у їх утворенні, дорівнює або перевищує 75 відсотків (п.п. 291.4.4 п. 291.4 ст. 291 ПКУ).

Згідно з п. 292 прим.1.1 ст. 292 прим. 1 ПКУ об’єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Права власності/користування земельними ділянками повинні бути оформлені та зареєстровані відповідно до законодавства.

Враховуючи наведене, сільськогосподарське підприємство, утворене шляхом злиття або приєднання, може бути платником єдиного податку четвертої групи в рік утворення при дотриманні частки сільськогосподарського товаровиробництва кожним сільськогосподарським підприємством, що зливається або приєднується, та наявності площ сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду.

 

З якого часу мають право зареєструватись платниками єдиного податку четвертої групи новоутворені сільськогосподарські товаровиробники?

Відповідно до п.п. 291.4.7 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) новоутворені сільськогосподарські товаровиробники можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи з наступного року, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75 відсотків.

При цьому згідно з п. 294.2 ст. 294 ПКУ попередній податковий (звітний) рік для новоутворених сільськогосподарських товаровиробників – період з дня державної реєстрації до 31 грудня того ж року.

 

Чи може платник єдиного податку четвертої групи протягом звітного року відмовитись від спрощеної системи або обрати іншу групу платників єдиного податку?

Відповідно до п. 294.1 ст. 294 Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку четвертої груп є календарний рік.

Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (п. 294.2 ст. 294 ПКУ).

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до п.п. 298.8.1 – 298.8.4 п. 298.8 ст. 298 ПКУ.

Сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року документи, перелік яких визначено у п.п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПКУ.

Згідно з п.п. 298.8.4 п. п. 298.8 ст. 298 ПКУ у разі коли у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва становить менш як 75 відсотків, сільськогосподарський товаровиробник сплачує податки у наступному податковому (звітному) році на загальних підставах.

Щоб перейти протягом звітного року на загальну систему оподаткування, або обрати іншу групу спрощеної системи оподаткування платник єдиного податку четвертої групи зобов’язаний подати уточнену декларацію.

Перехід на третю групу єдиного податку може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб’єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в п. 291.4 ст. 291 ПКУ.

Згідно з п.п. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 ПКУ суб’єкт господарювання може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу за місцем податкової адреси не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу.

Тобто платник єдиного податку четвертої групи може протягом звітного року самостійно відмовитися від спрощеної системи та перейти на загальну систему оподаткування, або обрати іншу групу єдиного податку.

 

Яку податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи потрібно подати сільськогосподарським товаровиробникам, якщо земельні ділянки, що перебувають у власності та/або користуванні такого сільськогосподарського виробника, у тому числі на умовах оренди, розташовані лише в межах території одного органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням платника податку?

Відповідно до п.п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПКУ сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:

– загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), – контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

– звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки – контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки;

– розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва – контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику;

– відомості (довідку) про наявність земельних ділянок – контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Таким чином, якщо у сільськогосподарського товаровиробника у власності та/або користуванні, у тому числі на умовах оренди, є земельна(і) ділянка(и), що розташована(і) в межах території одного органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням такого платника податку, то такий сільськогосподарський товаровиробник подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку) звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи, яка одночасно є звітною та загальною.

Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області